У державному судовому реєстрі оприлюднили вирок Калуського міськрайонного суду від 4 грудня за результатами розгляду матеріалів двох кримінальних проваджень про обвинувачення місцевої мешканки, підприємиці, директорки благодійного фонду за частинами 2, 3, 4 статті 190 Кримінального Кодексу України — обвинувачена заволоділа чужими грошовими коштами, що завдало значної шкоди потерпілим, шляхом зловживання довірою (шахрайство), заволоділа чужими грошовими коштами, у великих розмірах, а також заволоділа чужими грошовими коштами у особливо великих розмірах, повідомляють «Вікна».
Як випливає з судового документа, злочини обвинувачена скоювала під іншим іменем, адже 11 листопада 2022 року вона змінила анкетні дані, а саме прізвище, ім’я та по батькові.
Обвинувачена здійснювала роздрібну торгівлю одягом у спецiалiзованих магазинах на території міста Калуша та підтримувала товариські стосунки з одним з потерпілих. У другій половині 2018 року вона розповсюдила неправдиву інформацію про розширення власного бізнесу, що вимагало інвестицій.
Відтак 8 липня 2018 року вона позичила у потерпілого 9550 доларів США нібито на розвиток підприємницької діяльності. Цього ж чоловіка на початку серпня обвинувачена переконала позичити їй ще 26 000 доларів США нібито на розвиток підприємницької діяльності, які зобов’язалась повернути за два тижні, хоча насправді наміру повертати грошові кошти не мала, а хотіла привласнити та використати на власні потреби. Втретє знайомого вона ошукала на початку жовтня 2018 року, переконавши позичити їй ще 50 000 доларів США до кінця року.
Паралельно у другій половині 2018 року підприємиця під приводом розширення власного бізнесу переконала іншого знайомого позичити їй 8 000 доларів США, щоправда, згодом вона 3000 доларів США повернула.
В інших потерпілих — своїх знайомих — обвинувачена у 2016-2019 роках позичила начебто для розширення бізнесу 80 000 доларів США, 124 200 доларів США, 25 000 доларів США, 12 200 доларів США, 6 000 доларів США, 5 000 доларів США, 11 100 доларів США, 55 000 доларів США, 95 000 доларів США, 20 000 доларів США.
Загальна сума завданих потерпілим збитків становить понад 14 млн гривень (понад пів мільйона доларів США), які не було відшкодовано.
В судовому засіданні обвинувачена свою вину у інкримінованих кримінальних правопорушеннях та цивільні позови потерпілих не визнала. Суду пояснила, що дійсно позичала гроші у потерпілих на розвиток свого бізнесу. Коли брала гроші від людей, то надавала свої боргові розписки. У цей період розпочалася епідемія коронавірусної хвороби Ковіду, у зв’язку з чим не мала можливості розрахуватися із своїми боргами. Умислу не повертати гроші у неї не було. Вважає, що між нею та потерпілими склалися цивільно-правові відносини, а склад кримінальних правопорушень абсолютно відсутній.
Доказами вини обвинуваченої стали заяви потерпілих про вчинення кримінального правопорушення, які також надали оригінали боргових розписок.
Суд відзначив, що вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень доведена у судовому засіданні та підтверджується показаннями потерпілих та свідків.
«Згідно з приписами ст. 190 КК України шахрайство визначається, як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових деліктів, слід виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов’язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов’язання — не виконувати. Розмежування кримінально-караного злочину від цивільно-правової угоди слід проводити не по тому, як оформлені укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов’язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова йде про шахрайство.
Будь-яких даних про те, що обвинувачена мала реальні можливості та бажання виконати взяті на себе зобов’язання досліджені у судовому засіданні матеріали кримінального провадження не містять, стороною захисту також не надано суду доказів на спростування висунутого обвинувачення.
Натомість згідно з відповіддю в.о. начальника Івано-Франківської митниці у період з 01.01.2017 по час надання відповіді Івано-Франківською митницею не проводилось митне оформлення товарів обвинуваченою. На підставі поданої інформації з АРМА та ДПС вбачається, що вона не здійснювала будь-яких дій до розширення власного бізнесу», — констатував суд.
Відтак суд ухвалив визнати жінку винуватою у вчиненні інкримінованих їй правопорушень та призначив остаточне покарання — позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього майна. Суд вказав, що додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, зокрема домоволодіння, призначають, виходячи з обставин вчинення кримінальних правопорушень, відношення до вчинених злочинів, відсутності щиросердечного каяття та не відшкодування заподіяної шкоди потерпілим в повному обсязі.
До набрання вироком законної сили засудженій обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши її під варту із зали суду.
На користь трьох потерпілих з жінки стягнуть загалом 234 750 доларів США матеріальної і 370 000 гривень моральної шкоди. А на користь держави — 23 992 гривні витрат за проведення експертиз.
На вирок суду ще може бути подано апеляційну скаргу.
