До війни життя Романа було зовсім іншим: закінчив Івано-Франківський коледж фізичного виховання та Львівський державний інститут фізичної культури і спорту, займався будівництвом у Польщі. Але 2022 рік все змінив, йдеться на Фейсбук-сторінці 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
"До бригади я долучився добровільно 1 березня 2022 року. А вже 11 березня ми вирушили на виконання бойових завдань", — згадує "Ромаха".
Полтавщина. Сумщина. Харківщина. Згодом — Запорізький напрямок: Гуляйполе, Малинівка. Складна географія війни, де кожен день — це перевірка на витривалість.
"У нас у роті було багато вогневих засобів: кулемети, АГС, СПГ. Спочатку я сам працював з них, а вже як командир роти — відповідав за правильне розміщення, підготовлені позиції, навчені розрахунки і постійну бойову готовність".
Але найважче — не бої, а втрати.
"Найважче для мене було втрачати хлопців… Під час відбиття штурму в Малинівці був важко поранений мій побратим. КСП було за 150 метрів. Без вагань ми з трьома хлопцями пішли за ним".
Вони виносили пораненого буквально перед носом у ворога. FPV прикривали, але на півдорозі їх засік ворожий "мавік".
"Почався обстріл. Били з чотирьох стволів, працювали FPV. Це тривало десь півтори години. Ми змінювали місця зупинки, ховалися, рухались далі".
Крок за кроком — до КСП. Там "Ромаха" сам надавав допомогу, готував пораненого до подальшої евакуації. Але попереду було ще два кілометри замінованою місцевістю.
"Наших сил було замало. Довелося звернутись до суміжних підрозділів. Було дуже важко. Кожен ризикував собою. Але ми змогли його врятувати".
Сьогодні той боєць на лікуванні. А евакуацію медики назвали такою, що "не підлягає повторенню" — через складність і рівень ризику.
"На жаль, не завжди вдається врятувати. Вічна слава Героям, які поклали своє життя за Україну. І тим, хто сьогодні продовжує її захищати", — каже "Ромаха".
