Осип Шухевич народився в селі Раковець Городенківського повіту, в багатодітній сім'ї. Початкову освіту одержав дома, а в 1824 році поступив до гімназії в Бучачі. Після її закінчення в 1832 році їде продовжувати навчання до Львова, повідомляє Музей-садиба Шухевичів.
Після курсу філософії у 1835 році Осип вступає до духовної семінарії, де окрім богословських наук глибоко вивчає математику, географію, історію, літературу. Молоде, свіжо розбуджене патріотичне чуття, щирий запал до науки, до розширення свого світогляду і до пізнання історії свого народу — ось що відзначало насамперед Осипа. Обдарований надзвичайною пам'яттю і ораторськими здібностями, Осип стає політичною постаттю на різних конференціях, де часто виступає з доповідями.
В 1838 р. Осип Шухевич закінчує семінарію, однак його висвячення затягується через те, що за ним встановлено нагляд поліції. Незважаючи на це, Осип не полишає просвітницької роботи.
В 1840 році одружується з Анною Кульчицькою — Шумило, дочкою пароха о. Івана. Через різного роду утиски з боку духовних чиновників він змушений змінити 8 парафій.
В березні 1848 року, о. Осип Шухевич – парох Тишківців. Отець відзначався надзвичайним проповідницьким талантом, у вільні хвилини займався письменницькою працею. Перекладав твори західноєвропейських письменників, а з античної – поему Вергілія «Пісня про хліборобство».
У 1883 році син Осипа – Володимир Шухевич – видав збірку творів свого батька «Переводи і наслідування Осипа Шухевича» з передмовою Івана Франка. У ній Франко наголошував:
«Переводи і наслідування, заміщені в цій книжці, – пам’ятка життя і праці чоловіка майже зовсім незнаного в нашій літературі, а прецінь заслуговуючого безперечно на признанє. Книжка сеся, крім того, – пам’ятка літературних праць і змагань наших передових людей у сорокових роках – а до таких людей безперечно належав і Осип Шухевич».
В Тишківцях отець Осип користується любов'ю і повагою. Своїми руками заклав пам'ятний хрест на честь скасування панщини.
У 1856 році віддає будинок в якому жив під школу. Це була одна з перших народних шкіл в Городенківському повіті.
З 1857 року і до смерті о. Осип був деканом Городенківщини та інспектором шкіл Городенківського повіту, а з 1864-го і Снятинського повіту.
За батьківське піклування селяни Тишківців у 1863 році висунули кандидатуру О. Шухевича до австрійського парламенту. Але запеклі противники народної демократії доклали усіх зусиль, щоб його не обрали.
У вересні 1868 року о. Осип став одним із засновників громадсько-культурного освітнього товариства «Просвіта» у Львові, яке пізніше відіграло величезну роль в поширенні культури та освіти в Тишківцях.
У 1868 році в Тишківцях розпочали будувати нову кам’яну церкву. Отець-декан Осип Шухевич власноруч заклав в будову фундаменту перший камінь, привезений зі Святої Землі – Єрусалиму.
Життя Осипа Шухевича було нелегке, та, водночас, надзвичайно плідне. Своїми добрими ділами, працею та неабияким ораторським талантом Осип подав приклад і всім своїм нащадкам, що вели гідне та достойне життя.
Помер отець Осип раптово, в розквіті сил. У 1870 році в Галичині лютувала холера, яка на початку березня забрала життя Осипа, його дружини і двох малолітніх дітей. Поховані вони в Тишківцях на старому цвинтарі.
Під час екскурсій в музеї-садибі родини Шухевичів відвідувачі отримують нагоду глибше пізнати масштабну постать Осипа Шухевича – одного з найяскравіших представників другого покоління роду Шухевичів. Саме з цього роду вийшло ціле сузір’я політичних, культурних, громадських і військових діячів, чия діяльність відіграла ключову роль у становленні модерної української нації та боротьбі за її державну незалежність.
Самовіддане служіння своєму народові й Україні – у збройній боротьбі, на культурному фронті, у підпільній роботі – стало виразним символом незламності духу роду Шухевичів, ім’я якого навіки закарбоване в історичній пам’яті українського народу.
Навіть у наш час, коли в умовах повномасштабної війни російські терористи зруйнували легендарну будівлю – Музей головного командира Української Повстанської Армії Романа Шухевича, їм не вдалося і не вдасться знищити головного – патріотичного духу українців та живого спадку роду Шухевичів.
Життєве кредо Романа Шухевича – безкомпромісна боротьба за Україну – сьогодні знаходить своє продовження в учинках тисяч захисників і захисниць нашої держави. Рід Шухевичів і нині є символом тяглості визвольної боротьби, що поєднує минулі покоління з сучасними воїнами, які боронять Україну на фронтах теперішньої війни.
