Андрій на псевдо "Пампух" — оператор безпілотних літальних апаратів 102 окремої бригади Сил ТрО ЗСУ. Родом з Івано-Франківська. До війська долучився 25 лютого 2022 року, на наступний день після повномасштабного вторгнення, йдеться на Фейсбук-сторінці 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
"Я прийшов одразу, без пауз, — каже "Пампух". — Просто розумів: інакше не можна".
Перші півтора року Андрій служив кулеметником у взводі розвідки, згодом почав працювати з БпЛА. Сьогодні він літає на "мавіках", веде розвідку, здійснює скиди, коригує артилерію та міномети.
"Зараз моя війна — це не тільки позиції на землі, а й небо, — говорить він. — Камера, координати, секунди на рішення. І розуміння, що від твоїх очей залежать інші".
Про "особливий" випадок Андрій замислюється. Каже, що кожен по-своєму особливий. Але перший бойовий вихід пам’ятає дуже чітко.
"Перший раз, коли йшов на спостережний пункт, було реально страшно. Це був мій перший бойовий вихід. Я майже цілу ніч не спав. Дуже переживав. Старші побратими мене трохи заспокоїли, підказали, що робити, якщо почнеться. Пам’ятаю перший "прихід", перший обстріл. Було дуже лячно і дуже гучно".
З часом страх відходить. Не тому, що стає легко, а тому, що звикаєш.
"На війні швидко до всього звикаєш, — каже "Пампух". — Бо це війна. Тут або ти включаєшся, або вона ламає".
Сьогодні Андрій говорить уже не з позиції новачка. А з позиції людини, яка бачила багато, і в небі, і на землі.
"Потрібно йти. Бо хто, як не ти, захистить твою сім’ю? Ми не вічні, ми не термінатори. У нас уже теж закінчуються сили. Краще зупинити їх тут і зараз, ніж чекати, поки російський солдат постукає у твої двері".
