Подробиці розповіла «Вікнам» староста села Добровляни, авторка ідей та режисерка Леся Красько.
Театральний колектив у Добровлянському старостинському окрузі Новицької громади, хоч ще без назви, зате дуже популярний серед місцевих мешканців. За два роки існування уже встигли презентувати чотири вистави — комедійного характеру та про традиції. Перша була в честь 580 років від першої згадки про село. Співавторка сценаріїв — директорка ліцею Любов Фіняк.
«У колектив залучені: директорка ліцею, завідувачка бібліотеки, завідувачка народного дому, представниця ЦНАПу, техпрацівниця, комунальник та молодь. Остання вистава об’єднала найбільше — 26 акторів-аматорів, але підходили ще люди, які не проти долучитись. Найстаршій учасниці — 63 роки, наймолодшому — 4 роки, також беруть участь багато підлітків віком 14-15 років. Хотілось у цей час розрухати трохи жителів, а ще пригадати минулі традиції», — розповіла староста Леся Красько.
Колись у Добровлянах святкували дні села, які проводились біля річки й залучали не тільки місцеві колективи. Тим часом місцевий колектив «Добровляночка» розпався. Спершу люди не були дуже охочі до перегляду народної творчості, але з кожним разом глядацьких місць не вистачало — тож глядачам доводилося стояти у відновленому у 2022 році Народному домі.
Теперішня зала зі сценою — це два класи старої школи. Переглянути останню виставу прийшли близько 200 глядачів. А ще чимало людей дивляться онлайн, особливо з-за кордону. У першій постановці про село йшлося про кожну його сферу: церкву, школу, клуб та бібліотеку. Потім показали «Як було на Святвечір», а у вересні 2025 року — «Вечорниці та сватання». В основу сценарію для цих двох вистав лягла книга «Добровляни крізь століття» авторства Богдана Василіва, Миколи Петріва, Марії Василів, Марії Паращак-Василів і Степана Василіва. Нещодавно зіграли постановку «Якби не Василі».
Ще однією невіддільною частиною театральних дійств є частування. Між собою актори розділяють хто що принесе, хто — сам пече. Галина Мойсин принесла багато пляцків, а Марія Боярчук на всі вистави пече пампухи. Була ідея з виставами їздити по селах, але тоді доведеться переробити сценарій, в якому — про людей з Добровлян з їхніми вуличними прізвиськами.
«Бачимо, що і жителі села уже чекають наступних постановок і зголошуються до них долучатись. Був випадок, що один актор не хотів цього разу грати роль, а потім просив хоч чотири фрази для нього написати. Щодо сценічного одягу, то частину купуємо за сортування скла та пластику, іншу — дозичуємо по сусідству», — розповідає Леся Красько.
Зібрані під час двох виступів гроші віддали місцевому волонтерському руху. А з двох останніх — для односельця, однокласника директорки ліцею Андрія Василіва, котрий уже понад рік в Німеччині після поранення лікує ногу. Минулого разу зібрали близько 60 тисяч гривень, а тепер 33080 гривень, 100 доларів та 70 євро.
«Хотіли спершу робити сцену весілля, але поки що придумали про Василів. Маємо вчителя математики з Новиці з таким іменем, а він ще трохи музикант, а наша завідувачка бібліотеки Мар’яна Шпак з Підмихайля, тому це стало ще й поєднанням населених пунктів. У репетиціях після роботи, іноді при свічках, коли вимикали світло, пройшли три тижні та три дні. А десь уже на літо, щоб всі помістились (бо останнім часом глядачі, як голубці в баняку), на вулиці зіграємо весілля. До слова, головній героїні сватання після виконання ролі, її хлопець (не актор. — Авт.) зробив пропозицію», — підсумовує Леся Красько.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
