Уся ця історія почалась у перші дні повномасштабного вторгнення — директор місцевої школи та двоє працівників взялись допомагати військовим, згодом до них долучились місцеві жительки. Працювали у школі, а в серпні 2022 року перейшли у старий клуб і дали йому нове життя. Спочатку плели сітки із тканин, які приносили жителі села, фарбували їх у потрібний колір, різали вручну стрічки необхідної довжини. Про це йдеться на Фейсбук-сторінці міського голови Коломиї Богдана Станіславського.
За старшу тут Валентина Василівна. Вона організовує увесь процес: підбирає і купує тканину, звітує за використані кошти перед громадою, тримає зв’язок із волонтерами, які передають сітки на передову. Тут немає визначеної кількості працівників — один день можуть бути 3-4 жінки, в інший день — 15 майстринь. Найстаршій волонтерці 83 роки.
Це небайдужі жительки села, які не отримують зарплати, але отримують подяки від військових і це для них дорожче за будь-які скарби світу. Насправді до процесу залучене чи не все село і кожен допомагає як може.
"У день ґаздині можуть сплести дві шестиметрові сітки. Вузлик за вузликом, не пропускаючи жодного квадратика. Бо це те, що може врятувати життя. Працювали майстрині й тоді, коли надворі були сильні морози — староста села Ірина Муцак шукає дрова, щоб у старому клубі було тепло. Поміж рулонами тканини незмінно крутиться собака Бім — вірний асистент волонтерок. Він не вміє плести вузлики, але вміє лікувати втому своїм теплом. Це неймовірна історія про те, як спільними зусиллями ми наближаємо нашу перемогу! Коли кожен не сам за себе, а за Україну. Дякую усім волонтеркам Шепарівців. Ми точно переможемо!", — йдеться в повідомленні.
