Шлях сапера
Січень 2024 року — Михайло починає службу у зведеній стрілецькій бригаді Повітряних сил. Спершу навчання на штурмовика, згодом — саперна підготовка. У травні він уже на Херсонщині. Наставником Михайла з позивним «Фікса» стає побратим Богдан.
«Він перший раз вийшов зі мною на позицію. Показав, що можна робити, а що категорично заборонено. Через тиждень я вже сам вів свій підрозділ», — згадує Михайло.
700 метрів до ворога
Четвертий день на позиції біля Кринок. На річці видно човен противника. Михайло завжди мав напоготові трійку споряджених FPV-дронів. Перший виліт невдалий — ворог глушить сигнал. Другий — точно в човен, росіяни стрибають у воду, човен йде на дно.
«На Херсоні було страшно, але справжнє пекло війни готувала Донеччина», — каже сержант.
Пів сотні дронів за день
Жовтень 2024 року — Донеччина. Перша позиція — Бересток. Тут щільність боїв значно вища: постійні штурми, артилерія без пауз.
Михайло згадує болючі моменти: заходиш у чужу хату і бачиш фотографії дітей, посуд.
«Тут донедавна вирувало життя. А тепер — пустка», — тихо говорить він.
Одного разу росіяни посилено штурмували позиції наших хлопців.
«Я тоді не встигав споряджати борти. За день випустив пів сотні дронів», — каже сержант.
Вижив після вибуху
Це був спекотний серпень. Того дня, 23 серпня, поблизу Новопавлівки Михайло та ще декілька побратимів готувалися до ротації. Чоловік саме змотував кабель генератора і пригнувся, щоб витягнути його, бо був добряче прикопаний. І в той момент прогримів сильний вибух.
Те, що сапер в останні секунди пригнувся, врятувало йому життя. Броня вберегла груди, але футболку та штани розірвало. Внаслідок вибуху ворожого снаряду Михайло отримав контузію.
«Я піднявся, добрався до бліндажа, перевірив руки і ноги. Не вірилось, що я цілий. Бо знаю, що після такого сильного вибуху зазвичай шансів вижити нема», — каже він.
Винахідливість на фронті
Проблема FPV-дронів — миттєвий підрив при зіткненні. Михайло розробив систему затримки, щоб дрон пробивав вікно чи пролітав крізь гілля, а підрив відбувався через кілька секунд.
«Коли Богдан, мій наставник в саперній справі, сказав: "Клас, молодець" — це було немов нагорода», — згадує Михайло.
Сім дронів за день
За день — сім знешкоджених ворожих дронів. Це були ті «пташки» від росіян, які летіли в бліндаж, але зачепилися за маскувальні сітки. Кожен день — ризик, холодний розрахунок, загроза вибуху в будь-яку секунду.
Ми — не вони. Ми — люди
Одного разу взяли в полон ворога. Він благав, бо мав дітей вдома.
«Я подумав: так своїх він залишив, а прийшов убивати моїх?! Я ледь стримувався. Ми перемотали руку, дали воду та батончик, бо самі три дні нічого не їли», — пригадує Михайло.
Орден мужності
Завдяки вмінню та рішучості Михайла не одне життя було врятоване на передовій. Він продовжує свою бойову роботу, бо вірить у перемогу України і силу своїх побратимів.
Указом Президента України Михайла нагороджено державною нагородою України — орденом «За мужність» III ступеня.
