Лікувально-реабілітаційний центр «Смерічка» обласної лікарні торік запрацював у новому форматі. Колишній санаторій у Ворохті передали на баланс медзакладу у 2025 році, й відтоді тут приймають на відновлення військовослужбовців після поранень та складних операцій. Тепер це підрозділ Центру фізичної й реабілітаційної медицини Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, повідомляють у медичному закладі.
У гірській місцевості пацієнти проходять комплексну реабілітацію під супроводом мультидисциплінарної команди.
«Щодня працює двоє лікарів ФРМ (фізичної й реабілітаційної медицини. — Ред.), ерготерапевт, асистенти, санітарка, молодша медична сестра чергує 12 годин, а постова — добу. Охорона в нас цілодобова», — розповідає старша медична сестра Ольга Щерб’юк.
Зараз у центрі перебуває близько трьох десятків пацієнтів, і їхній стан, за словами старшої медсестри, змінюється щодня. Тому медики постійно коригують тактику лікування: за потреби залучають травматолога чи інших вузьких спеціалістів.
Леся Ілитчук розповідає, що її пацієнт був лежачим чотири місяці. Тепер, після двотижневого перебування у центрі, починає робити перші кроки.
«Я ерготерапевтка, але виконуватиму роботу фізичного терапевта, — пояснює пані Леся. — Будемо робити мобілізацію колінного і гомілковостопного суглобів, є після травми закладені пластини — потрібно привести ногу до роботи. Він хоче дуже ходити — і вже виходить. Ми йому допомагаємо: його бажання, його труд, а ми — як підтримка і допомога».
Попри позитивну динаміку, центр потребує підсилення команди. Через складний доїзд і брак спеціалістів на місці, зі слів Лесі Ілитчук, залучати нових фахівців непросто. Втім вона запевняє: тут робиться все можливе для повноцінної реабілітації.
У палатах «Смерічки» — військові з різних напрямків фронту. У кожного своя історія поранення і відновлення, але всіх об’єднує бажання якнайшвидше повернутися до повноцінного життя.
Віталій із Київщини показує на карті Гуляйполе — там зараз воюють його побратими. Каже, що навіть на реабілітації постійно стежить за новинами з фронту. Поранення він отримав три місяці тому, а в центрі перебуває з 11 грудня. Та зізнається, що думками він часто там, де його підрозділ:
«Тут ми воюємо зараз… мої воюють. І тільки КАБи, КАБи, весь час КАБи летять…».
Едуард із Харкова проходить відновлення після важкого поранення, отриманого 11 жовтня біля Краматорська. Його лікували в різних клініках, зробили кілька операцій, а наприкінці осені він потрапив до «Смерічки». Каже, коли приїхав, майже не рухався, а тепер уже може трохи піднімати ноги і намагається вставати. Залишається сильна контрактура правої ноги та ослаблені м’язи після тривалого лежання. Реабілітацію проходить двічі на день: чоловікові розробляють коліно, проводять фізичні вправи та електростимуляцію м’язів.
З особливим почуттям Едуард згадує перший душ у центрі, каже, це було найбажаніше за довгий час. Після тривалого періоду знерухомлення він навіть не вірив, що зможе нормально помитися. А тепер жартує, що за місяць почне бігати.
Поруч у палаті — Богдан із Білої Церкви. Він поєднує реабілітацію зі службою: працює діловодом і просто з лікарняної палати готує тижневі плани занять для підрозділу. До війни працював оператором поштового відділення. У Карпатах він уперше, каже, що дорогою з Івано-Франківська не міг відвести очей від такої краси.
У сусідній палаті проходить відновлення після вибухової травми Антон із Нікополя. Боєць розповів, що мав три переломи таза, численні переломи ребер, черепно-мозкову травму та розрив легень. Коли його привезли, пересувався на колісному кріслі, потім — на милицях, а тепер уже ходить самостійно. У «Смерічці» він два місяці. Каже, що годують нормально, фізіотерапія, зал для тренувань є, от тільки гори поки що бачить лише з балкона. Та відчуває, що стан поліпшився:
«Зараз кістки консолідуються, повільно заживають».
Команда реабілітаційного центру намагається створити всі умови, щоби шлях реабілітації військових був максимально ефективним і комфортним, щоб їм хотілося сказати: «На реабілітації — як удома».
