Давид Гушул з Коломийщини всі 6 рочків свого життя мучився від камінців у жовчному міхурі. Хлопчик народився дуже передчасно — на 28-му тижні вагітності. Тоді, у реанімації новонароджених, лікарі буквально вибороли Давида у смерті. Однак, необхідна для порятунку малюка антибіотикотерапія дала важку побічну дію — у жовчному з'явилися камені, інформують "Вікна" з посиланням на Дитячу лікарню святого Миколая.
Впродовж кількох років лікарі намарно медикаментозно намагалися зупинити розвиток жовчнокам'яної хвороби. Але стан хлопчика лише погіршувався. Зрештою жовчний міхур вже був настільки "нафарширований" каменями, що практично перестав функціонувати, перетворюючи життя дитини на суцільний біль.
"У нього постійно болів живіт, шлунок. Останнім часом то вже було через день, а то й кожного дня. Бували такі болі, що він аж бліднів. Два рази було таке, що ледь не відключався, коли камінчики ці починали рухатися. Він постійно пив спазмолітики. А, якщо щось з’їсть, то тоді з’являлися болі і блювота жовчю", — розповідає мама Давида.
Через малий вік хлопчика місцеві лікарі радили почекати з операцією, але батьки більше не могли дивиться на страждання сина і вирішили звернулися до львівських спеціалістів. Адже саме тут, у Лікарні Святого Миколая, хірурги застосовують найбільш щадний метод видалення жовчного міхура у дітей — лапароскопічний, всього через один прокол замість стандартних 3-4 розрізів. В чому переваги інноваційної методики пояснює медичний директор Олександр Калінчук:
"Чим менше проколів, тим менше ризик ускладнень і болю — це раз. Друге — естетика. На животику у дитини не залишається рубця, бо він ховається в пупок, і його не видно після того, як загоїться вся рана. По-третє, після такої операції діти дуже швидко відновлюються, їх виписують з лікарні менш ніж за добу. Якщо все пройшло вдало, вони навіть не мусять дотримуватись якоїсь спеціальної суворої дієти. Просто мають їсти здорову їжу. В цілому великих обмежень у таких дітей немає".
Так сталося і в Давида. Хірурги успішно видалили йому жовчний міхур лише через один прокол діаметром 1,5 см. А про важку хворобу хлопчику не нагадуватиме навіть шрам, адже він назавжди схований у пупку.
Нині Давид нарешті насолоджується безтурботним дитинством, активно відвідує підготовчі заняття та з нетерпінням чекає на свій перший шкільний дзвінок.
