Чому жінка ділиться своїми рослинами та що мріє мати на власному подвір’ї, розповіла «Вікнам».
37-річна калушанка Анна Баланенко за освітою — хімік, інженер-технолог з перероблення пластмаси. Після ліцею №10 закінчила Київський національний університет технологій та дизайну. До декрету навіть працювала за спеціальністю. Хоч робота не була пов’язана з квітами та природою, проте саме в них жінка себе згодом віднайшла.
«З дев’яти років допомагала батькам на городі. Особисто мені робота на грядках не подобається, вона мене не надихає ніяким чином, але батькам допомогти — то святе. А квіти — мій паросток, моя гілка захоплення», — ділиться Анна.
Співрозмовниця переконана, що діти відрізняються від батьків, але щось у них черпають. Її мама любить квіти, а тато — город.
«Любов до землі та колупання в ній дає можливість перемкнутися в час війни, підтримати себе ментально. Особливо, як бачиш результат, що з роками стає кращим. Рослини стають красивими, тішать око та й не тільки мені. Я не рахую, скільки маю різновидів — просто дивлюся, де б що змінити, придбати, пересадити», — констатує.
Знайомство з начальницею дільниці з озеленення комунального підприємства «Калушавтодор» Анною Бігун у калушанки почалось з кущів юки ще до повномасштабного вторгнення.
«Виявляється, ця рослина у нас гарно росте і в один момент мені її стало забагато. Я роздумувала над тим, куди ж зайву юку подіти, бо шкода викинути на сміття. Це для мене, як живий організм — рука не підіймалась так зробити. Я прочитала статтю в місцевій пресі про те, що озеленювачі висаджували петунію, намагались створити гарні локації в місті, а люди їх поцупили. Тоді промайнула думка: можливо, і юка гарно б в Калуші виглядала».
У 2016 році Анна Баланенко була в Ізраїлі, де через клімат рідко щось росте. Але коли на дорозі зупинка чи поворот на селище, можна побачити посухостійкі агави та юки.
«Такий собі живий острівець серед каміння та безлюдної пустелі. Задумувалась, чому в нас так не роблять, а більше садять ялівці та туї. У Івано-Франківську на кільці бачила декілька кущиків цієї рослини. Тому за вказаним номером телефону сконтактувала з Анною Богданівною», — пригадує калушанка.
Потім в Анни Баланенко були нарциси, які ніяк не хотіли квітнути.
«Цікава рослина: гарна, набита, повна квітка. Кущ добре наростав, а щодо квітування — бутони набирало, але вони засихали. Відерко тих цибулинок накопала і віддала місту, звільнивши собі місце для нової творчості. Мені цікаво завжди садити щось нове, чого в мене ще не було. Якщо півонії, то коралову або жовту, а не білу чи рожеву, як у всіх. Маю (показує. — Авт.) олеандр, котрий насправді отруйний і з ним треба бути обережним. Коли ми відпочивали влітку в Туреччині, то він там квітував дуже гарно та ароматно вздовж доріжок і парканів. У нас зимує в приміщенні».
Краса надихає, але й показує, що все недосконало, де чого бракує та треба працювати. Це нескінченна робота, — ділиться Анна Баланенко.
«Я активно цікавлюся трояндами, уже 10 кущів під парканом маю, на іншій клумбі — 9, від сусіда — три плечисті та на малій — 7. Троянди різноманітні, цікаві сорти, не як у людей, — їх можна купувати нескінченно. Сама квітами займаюсь — вони у мене для душі, а город, бо треба. Це абсолютно різні речі», — пояснює.
Жінка розповідає: коли їде містом і бачить свої квіти, відчуває гордість.
«Мені приємно. Я своїй донечці кажу: «Дивись, Софійко, то наші юки». Вздовж майдану Шептицького, зокрема напроти церкви Архистратига Михаїла, та дорогою до виконкому впізнаю свої рослини. Я спершу думала їх подарувати церкві у місті Знам’янка, на Кіровоградщині, звідки мій чоловік. Втім вона тільки будується, і до благоустрою та клумб там ще далеко. Також у 2025 році поділилась з Калушем кніфофією (пекельною лілією. —Авт.)».
Все починалось з кількох подарованих корчів
Днями Анна Баланенко передала «Калушавтодору» три відра саджанців півоній.
«Вони нам потрібні для того, щоб на них зчепити деревину. Маємо гарні сорти й беремо виключно з цією метою. Мої працівниці з села привозять свої півонії, бо потрібно велику кількість, щоб в результаті мати деревоподібні квіти», — пояснює комунальниця Анна Бігун.
За словами начальниці дільниці з озеленення КП «Калушавтодор», щороку все більше людей дарують місту рослини: квіти, дерева, саджанці, декоративні та багаторічні кущі. Розповідає, що Анна Баланенко — одна з постійних благодійниць, яка допомагає прикрашати місто як весною, так і восени.
«Все починалось з кількох подарованих корчів, які ми розділили, потім живцювали і в результаті отримали величезну кількість хризантем. Ми її пересаджуємо та викопуємо — такі маневри робимо для того, щоб була у вільному цвітінні. Хризантеми Анни знаходять на площі Героїв, трикутниках біля управління надзвичайних ситуацій та на роздоріжжі вулиць Івано-Франківська — Львівська», — констатує працівниця автодору.
На останній локації, ділиться Анна Богданівна, планували все прикрасити тільки лавандином, але «добрі люди» допомогли: із 280 кущів лишилось, можливо, 30.
«На той час на заміну такої кількості не мали, бо самі живцюємо та вирощуємо, тому посадили там хризантему. Цьогоріч ми думаємо, що той трикутник «доб’ємо» лавандином, бо маємо його більше. Сподіваємось, що він там втримається, а хризантему заберемо в інше місце. Вдячні нашим добродіям, що діляться своїми сортами для окраси міста та показують приклад іншим».
Довідка. У рамках акції «Подаруй місту дерево» 2025 року Калуш отримав 127 нових рослин на різних локаціях. Її вперше започаткувало управління житлово-комунального господарства разом із комунальним підприємством «Калушавтодор» до 588-ї річниці міста. Калушани, зокрема, подарували 45 сакур, 10 яблунь, 1 штамбову вербу, по 10 спірей, форзицій та вейгел. Також містяни подарували 15 кущів та туй. Загалом у Калуській громаді торік посадили близько 500 дерев, зокрема, біля навчальних закладах, адмінбудівель та закладів культури.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
