“Особисто мій мотив — продовження допомоги своїй країні і бажання внести хоч і незначний, але внесок у нашу перемогу, — написав у своєму Facebook Юрій Федоровський. — Враження, чесно, паскудні”.
За словами волонтера, оселили їхню бригаду в невеликому селі в розгромлений фельшерсько-акушерський пункт.
“Води немає, плитки для приготування їжі немає, ліжок немає. Що є? — стіни та 4 лампочки”, — описав він свій побут.
Волонтер Іван Войтановський привіз бутильовану воду і купив електрочайник та плитку, хлопці збили нари та стіл з лавками, облаштувавши,таким чином, хоч якось приміщення.
Юрій Федоровський зазначив також, що для будівництва укріплень привозять “криве патиччя, підлісок, з якого навіть паркан соромно городити”, тоді як “каліброване дерево, успішно продавалось по 1000 грн. за куб місцевим”.
“З машини лісу третина була придатна для роботи, все інше — дрова. Плани роботи — креслення глубини, ширини окопу, товщини брусу, зтяжка, зв’язування — це державна таємниця і нам знати, мати і користуватись нею не можна: робіть, як всі, і не задавайте дурних запитань. Організація роботи — хаотична. Сьогодні трохи тут, завтра трохи там. 14 чоловік кинули довбати хід в камінно-глинистому грунті вручну — за день роботи пройшли два метри з п’яти, трактору цієї роботи — на 15 хв. За 10 днів роботи під сонцем — двоє з тепловим ударом, температура повітря під 40 градусів удень”,— йдеться у дописі.
Волонтер також повідомив, що не забезпечували їх і обідами. Хлопці перебивалися консервами, які під сонцем також псувалися і призводили до розладів шлунка та отруєнь.
“І це все на фоні постійної канонади. “Найцікавіше” було, коли нас обстріляв ворожий танк прямою наводкою, три снаряди перелетіли нас і вибухнули на відстані приблизно 400 метрів. На жаль, Івано-Франківська ОДА виявилась однією з найгірших. Пізніше, коли я мав змогу об’їхати лінію фронту з волонтерскою допомогою і порівняти, мені було соромно”, — зазначив Юрій Федоровський.
