Джон Уайтман з університету штату Вайомінг у Ларамі (США) і його колеги вирішили перевірити, наскільки добре білі ведмеді можуть справлятися з голодом, пишуть “Вікна” з посиланням на УНІАН.
Білі ведмеді добувають їжу на поверхні льоду, де їх білосніжна шкіра допомагає їм підкрадатися до тюленів. Якщо льоду немає, то ведмідь буде позбавлений камуфляжу і у нього не буде шансів зловити тюленя.
Як пояснюють автори статті, багато їхніх колег вважають, що при настанні голодування у білих ведмедів починається своєрідна “ходяча сплячка” – швидкість обміну речовин в їх організмі знижується, але при цьому вони продовжують не спати.
Уайтман і його колеги вирішили перевірити, чи так це насправді. На узбережжі Аляски і Канади вчені вішали на шию ведмедям нашийники з вбудованими маячками GPS, і вводили під шкіру набір електронних градусників.
Результати спостережень показали, що ніякої “ходячої сплячки” не наставало – ведмеді продовжували активно переміщатися, і температура їх тіла падала незначним чином. Спостерігалася зворотна картина – пік їхньої активності припадає на літні місяці, а найменше ведмеді рухалися пізньої осені та взимку. Це означає, що білі ведмеді набагато більш уразливі до дії голоду і зміни клімату, ніж учені вважали раніше.
