Паломницьку мандрівку Іван Максилевич планував два роки. За його словами, він відчув нестримне бажання помолитися на благословенній землі, прагнення внутрішніх змін.
”Так зміцнюється істинна віра”, – каже чоловік.
Він попросив у священика благословення на свій задум і наприкінці цього літа вирушив, пише Курс з посиланням на ГК.
”Коли починав мандрівку, то дуже пишався собою, що здійснюю таку грандіозну справу, – додає Іван. – Проте, повернувшись додому, усвідомив, що я всього лише звичайний грішник. Поїздка кардинально оновила мою свідомість”.
Прикарпатець обрав велосипед, бо вважає, що в комфортному паломництві немає духовної глибини.
”Молитва, “витоптана” складним шляхом з перепонами, а в моєму випадку з недоїданням і недосипанням, є значно щирішою, – пояснює мандрівник. – Люди часто приходять до церкви і звертають більше уваги на те, хто як одягнувся, а про сердечну молитву забувають”.
Іван молився в печерах для аскетів, ночував у монастирях, харчувався в тамтешніх трапезних. Їжа проста і скромна: каша, черствий хліб, оливкова олія, оливки, помідори, огірки, іноді риба.
”Перебування на півострові й спілкування з монахами змінюють людину, звісно, якщо вона не гуляє по Афону лише як турист”, – каже мандрівник.
