На Калущині на межі між людськими городами, де колись був ліс, зберігся великий дерев’яний хрест, біля якого є камінь із висіченим тризубом та написом: “ОУН † 6 1939”, нагадують “Вікна”.
— Я малим із хлопцями ходили до нього — перемальовували тризуб. На той час зображення тризуба ніде не можна було побачити. Це був десь 1987 рік, — розповів ”Вікнам”Середньоугринівський сільський голова Тарас Федорів. — Потім, восени 1988 року, ці землі було передано садівничим товариствам “Хімік” і “Будівельник”. З розподілом ділянок ми призабули про камінь. Я кілька разів ходив по дачах його шукав, але не міг знайти і подумав, що хтось його знищив або забрав на фундамент, або ще кудись подів. І аж тепер виявилось, що все збережено і на місці!
Батько Тараса Федоріва — Федір, який працював у колгоспі на тракторі, розповів синові ще таке: разом із ним працював Василь Перегінець, який приблизно у 1959 році виорав неподалік від того хреста бідон з радянськими грішми.
— Грошей було дуже багато, але вони вже були недійсні, бо після того відбулась реформа і старі банкноти вилучили з обігу. Розказували таку версію, що нібито ті гроші були взяті нашими партизанами наприкінці 40-их років у тодішньому Станіславі при нападі на якийсь банк і там заховані. Враховуючи це, можна висунути гіпотезу, що камінь і хрест могли бути просто “маяками”, щоб не забути, де саме закопані гроші. А потім ті хлопці загинули і забрати гроші виявилось нікому, — припускає Тарас Федорів.
Він підтверджує, що колись там дійсно були ліси. Це урочище називається в тій частині, що височить над Старим Угриновом, — “Діли”, а над Середнім Угриновом “Рівні”.
— Совіти вирубали ці ліси якраз наприкінці 40-х — початку 50-их років, коли “зав’язували” колгосп і поля розорали, але той шматок “корчів” залишився (своєрідна лісомуга, але з чагарнику) — розмежовував різні частини поля, — пояснює Тарас Федорів.
За його словами, бункер (криївка) там навряд чи був, бо там не було води, та й від села занадто далеко...
— Але це все поки що “робочі версії”, ще треба все деталізувати і уточнювати. Ми продовжуємо дослідження. Є ідея включити цей хрест і камінь у один із маршрутів для туристів, які будуть приїжджати до Меморіального комплексу Степана Бандери. І ще маю задум побудувати неподалік капличку, яка могла б служити пам’яткою і за хлопцями-партизанами, яких багато полягло неподалік, і як духовний осередок для “дачників”. Щоправда, не знаю, коли дійде до реалізації цього задуму, — каже дослідник.
