Як повідомило Повітряне командування "Захід" загинув внаслідок мінометного обстрілу бойових позицій на Приазов’ї, під час ведення двостороннього бою. Сьогодні до Івано-Франківська привезли тіло загиблого. Упродовж двох днів з воїном прощатимуться у Будинку смутку, а 20 травня поховають на Рогатинщині, інформує Бліц-інфо.
Журналістка Ольга Рега стала свідком, як до Івано-Франківська привезли тіло загиблого Героя:
"Така тиха, сонячна субота. Аж раптом при в’їзді до Івано-Франківська з боку Галича цю тишу розриває звук поліцейської сирени. За патрульними – автомобіль з красномовним написом «200», синьо-жовтим і червоно-чорним прапорами. З чорними стрічками. У кортежі позаду – тільки одна машина. Теж з прапором, і з чорною стрічкою.
Ви думаєте, що місто зупиняється бодай на секунду? Думаєте, хтось пропускає Героя, якого везуть на останню зустріч з мамою? Чи може хтось відмовляється від наміру перейти дорогу, пропустивши сумний кортеж? Дехто так, але більшість – ні. По дорозі бачили двох хлопців, які зупинилися, віддаючи шану військовому. Решта – просто йшли у своїх справах. Не схиляючи голову, не стаючи на коліно. Просто миттєва зацікавленість у погляді: а що сталося? І знов байдужість.
А сталася війна – 5 років тому. І триває, триває, триває… Можна, звісно, сказати, що кожного дня хтось вмирає і народжується, мовляв, таке життя. Але дехто вмирає від куль снайперів чи під мінометним обстрілом, щоб у нас тут була тиха, сонячна субота. Та в нас вже давно багато хто навчився розділяти своє життя і війну – десь там".
Емоцій від такої зустрічі воїна, який загинув, загищаючи українські рубежі не стримала і волонтерка Леся Качурова:
"Знаєте, яка єдина машина їхала за Героєм? Моя, Карл! При десятках спілок АТО і ще більшою їхньою чисельністю, загиблого зустрічаємо я і Арсен Мартинюк. Інші, напевно, зайняті важливими питаннями: виборами, квартирами, ходами, світ рятують від космічної загрози. І так на шостий рік... Нє, ну бувають випадки появи вільного часу і хтось приїжджає. Рідкісні... Мовчала? Бо так просили, бо не паплюж... Та ви самі це робите!
Скільки раз звертались до місцевої влади організовувати зустріч ? Безліч, настільки безліч, що вирішили: робимо, що маємо, все інше на їх совісті. Дивуємось виборам і ситуації в суспільстві? Так самі ж зробили, своїми вчинками і відношенням. Дякую бійцям CIMIK та працівникам Будинку трауру.
Співчуття рідним . Слава Герою!".
