Стефанія Василівна — людина з великим серцем За 17 днів, із 26 лютого по 14 березня, у пані Стефанії переночувало зовсім незнайомих 25 людей, що тікали від війни з Києва, Харкова та Кривого Рогу. Найбільше було 11 людей одразу. Пізніше їх жінка розподілила до доньки та онучки. Здебільшого всі вони "транзитом" зупинялися перепочити перед перетином кордону, розповіла у соцмережі про Стефанію Борейко журналістка Ірина Андріїв.
Жінка розповідає: рада і такій компанії, адже чоловік нещодавно помер, а діти давно працюють в іншій країні, інформують "Вікна".
Подібні історії з поселенням у себе людей пані Стефа практикувала у мирний час: це були здебільшого сезонні торговці. Тому, коли донька розповіла про потребу надати прихисток людям, які втікають із охопленихбойовими діями областей, — погодилася без вагань.
"Мені веселіше, коли хтось у мене живе, про когось дбати, з кимось поговорити. Я віддала для людей, що приїжджають, дві кімнати, холодильник, кухню — господарюйте", — розповідає жінка.
"Мене знайомі питають: Стефо, як ти залишила чужих людей у хаті і пішла в магазин чи до церкви? А я відповідаю: кого боятися? Це ж люди, а не звірі — я їм довіряю. Також перед тим, як до мене мають заїхати нові мешканці, стараюся, щоб вони з дороги були нагодовані, прийшли у теплу хату, і почувалися, як колись вдома".
Про кожного свого мешканця відгукується позитивно: разом їдять, по черзі готують, продукти також кожен поповнює. Крім того, привозять із церкви та сільради. Найбільше жінці шкода дітей. в очах яких читається страх. Якщо вони за кілька днів, граючись з котиками-песиками, починають посміхатися, то радіє і їхня власниця.
Жінці тяжко жінці розлучатися з кожним своїм тимчасовим жителем, адже за той час, що проводять разом, вони стають майже рідними. Але ці обставини не заважають їм і надалі підтримувати зв’язок з будь-якої точки світу.
"Я мрію, що коли це пекло закінчиться, ми разом зберемося за великим столом і святкуватимемо українську перемогу. А зараз прийматиму людей доти, поки вони цього потребуватимуть. Це мій особистий маленький внесок у наш мир", — акцентує Стефанія Борейко.
У соцмережі односельці впізнали жінку. Вона — жителька Голиня Калуської громади.
