Вічна пам’ять та слава Героєві! Уродженець села Сваричева, що на Рожнятівщині, Микола Казюк після закінчення 9-го класу школи у рідному селі вирішив навчатися у Калуші. Здобував робітничу професію у ВПУ №7, інформує "Нафтохімік".
Лілія Петрів, заступник директора з виховної роботи, пригадує, що Микола навчався впродовж 2014-2017 років за спеціальністю «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування. Вчився добре, був спокійним та врівноваженим.
"Після того, як він закінчив наше училище, я довгий час його не бачила. Коли мені показали його фото у військовій формі, навіть не впізнала відразу. Він так змужнів, став дорослим чоловіком, а борода зробила його справжнім супергероєм.
Після 2014 року, з часу початку АТО на Донбасі, у ВПУ №7 з’явилися три меморіальні дошки на честь загиблих на війні хлопців, причетних до нашого училища. Якось я дивилася на них і подумала — дай Боже, щоб їхня кількість не збільшувалася! Так не хочеться, щоб гинули такі молоді та сильні люди", — зазначила Лілія Петрів.
Ганна Фрицька, викладач спецпредмету, майстер виробничого навчання, пригадує, що Микола Казюк був тямущим хлопцем, одним із кращих.
Після закінчення училища він деякий час працював за фахом у Брошневі в електромонтажному цеху, потім у Калуші, в Івано-Франківську. Їздив до Польщі. Пробував відкрити свій невеличкий бізнес у Підгірках.
"У Миколи була дівчина, вони навіть встигли заручитися. Я була на похороні. З Миколою Казюком прийшло попрощатися все село, було багато військових та калушан, які його знали", — розповіла Ганна Фрицька.
За словами вихователя гурожитку Романа Олексюка, Микола Казюк був відповідальним та старанним. Після трагічної звістки про його загибель хлопці з його групи організували автомобільний траурний кортеж від Калуша до Сваричева, щоб провести Миколу в останню путь.
Староста групи Роман Минай додає, що у перші дні війни Микола разом зі своїм старшим братом Андрієм пішли добровольцями на фронт. Майже ніхто цього не знає, але Микола був невійськовозобов’язаним, бо мав проблеми із серцем. Однак, він записався до війська в якості добровольця, щоб захищати Україну.
"Після трагічної звістки про загибель Миколи одногрупники вирішили організувати автомобільний кортеж на його честь. Зібралося десь зо п’ять десятків автівок. Ми супроводжували тіло нашого Героя до батьківської хати, щоб віддати останню шану Миколі. Для мене він назавжди залишиться моїм другом", — каже Роман Минай.
