"Тадей" нічого не боявся і завжди був в перших рядах, коли потрібно було рішуче діяти Василь Завадецький (позивний «Тадей») — старший сержант, молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії – гранатометник 2 групи інспекторів прикордонної служби «Солотвино».
Народився 4 жовтня 1971 року в селі Голинь в багатодітній сім'ї. З раннього дитинства вирізнявся своєю добротою, наполегливістю та гострим почуттям справедливості . Завжди був опорою, підтримкою та хорошим порадником для своєї родини, йдеться в проєкті "Спогади України", інформують "Вікна".
Закінчив Голинську середню школу. Однокласники згадують Василя як світлу та дуже доброзичливу людину. Він завжди був душею компанії та міг легко знайти спільну мову з будь-ким.
У 1990 році його призвали на військову службу, а через два роки — в липні 1992 року — одружився з коханою дівчиною Наталею. У щасливому шлюбі тривалістю 30 років народилися дві прекрасні донечки — Наталя та Діана, які завжди були батьковою радістю та розрадою. А пізніше подарували найбільшу потіху в житті — трійко онуків.
Після служби в армії вступив до Криворізького гірничо-збагачувального технікуму. Ніколи не боявся важкої праці. Тому одразу після закінчення навчального закладу відправився працювати на шахту. Через декілька років, коли шахта припинила свою діяльність почав працювати за кордоном роботи була не з легких, але він завжди знаходив позитив та сили виконувати свої обов'язки.
Останніх декілька років Василь припинив свої робочі поїздки за кордон та присвятив себе своїй сім'ї та громаді. Був дуже віруючою людиною, неодноразово допомагав місцевому храмі, благодійно виконуючи різноманітні будівельні роботи.
Двома заняттями, без яких чоловік не уявляв свого життя, були футбол та риболовля. Це допомагало розслабитись та віднайти душевний спокій і гармонію.
24 лютого 2022 року в спокійне та щасливе життя Василя, як і кожного українця, увірвалася повномасштабна війна. Через гостре відчуття справедливості та патріотизму він не міг залишитися осторонь і одразу твердо вирішив, що вступить до лав Збройних сил України — захищати Батьківщину та свою сім'ю. Однак у Калуському територіальному центрі комплектування і соціальної підтримки сказали, що на даний момент є достатньо військових. Василь був розчарований, але з надією чекав дзвінка.
9 травня 2022 року його мобілізували. Свою службу розпочав на Закарпатті. Опісля потрапив до Львова, де формували підрозділ для відправлення у Житомир.
Побратим Леонід розповідав дочці Наталії:
"Твій батько — найкращий з усіх, з ким я мав честь служити. Ми з ним дуже здружилися. Він дуже любив говорити про свої мрії, а тепер я плачу, прошу, щоб цю світлу людину Бог забрав під свою опіку".
Прослужив Василь на Житомирщині три місяці. У зону запеклих боїв на Луганщині потрапив восени. За словами побратимів, "Тадей" нічого не боявся і завжди був в перших рядах, коли потрібно було рішуче діяти.
16 листопада 2022 року, йдучи на бойову позицію, Василь із побратимами потрапив в оточення диверсійно-розвідувальної групи поблизу населеного пункту Нововодяне. У нерівному бою отримав поранення, але не здався та продовжив боротьбу. Цей бій коштував воїну життя. Він загинув як Герой, врятувавши життя своїм побратимам, які були на бойовому завданні.
За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові Указом Президента України Володимира Зеленського №126/2023 від 2 березня 2023 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Раніше йшлося, що 25 вересня 2023 року на фасаді Голинського ліцею на Івано-Франківщині відкрили меморіальні дошки двом випускникам, загиблим Героям, серед яких — Василеві Завадецькому.
