Михайло Білоус загинув у бою з окупантами поблизу Бахмута 16 травня 2023 року А ще брав активну участь у громадському житті Калущини. На жаль, перед війною смерть забрала найдорожчу людину Михайла — дружину Марію. А з початком повномасштабного вторгнення чоловік взяв до рук зброю і пішов захищати рідну землю від московського ворога.
Михайло Білоус — водій 4-го окремого стрілецького батальйону Збройних сил України. Народився 18 лютого 1972 року в селі Грабівка нині Новицької громади Калуського району, йдеться в проєкті "Спогади крізь віки", інформують "Вікна".
Був четвертою дитиною в сім'ї Михайла та Ольги. Ріс добрим, розумним, працьовитим та справедливим. Батьки виховували сина у патріотичному дусі. У дитячому віці багато уваги йому приділяла старша сестра Марія, брати Іван та Василь.
Після закінчення Грабівської восьмирічки вступив до Войнилівського професійно-технічного училища №34. Отримав фах тракториста-машиніста третього класу широкого профілю, слюсаря-ремонтника другого розряду та водія автомобіля.
У 1990 році був призваний на строкову службу, яку проходив у західній групі військ у Німеччині у місті Дрезден на посаді водія-танкіста. Після звільнення в запас влаштувався на роботу у будівельно-монтажне управління «Карпатнафтомаш» машиністом компресора. Був відповідальним та сумлінним працівником, тому його рекомендували на вступ до Івано-Франківського автодорожнього технікуму.
У 2002 році став членом Народного руху України. Разом з однодумцями брав активну участь у громадському житті Калущини. Михайло мав багато друзів, був надзвичайно позитивним та доброзичливим, душею компанії.
У 2010 році одружився з Марією. У щасливого подружжя народився син Дмитро — татова гордість і мамин улюбленець. Разом із сім'єю проживав у селі Бережниця. Був люблячим чоловіком і батьком, дбав про свою родину і хотів дати близьким усе найкраще. Але у 2021 році у родину прийшло несподіване горе — невблаганна смерть забрала кохану дружину.
З початком повномасштабного вторгнення Михайло був мобілізований до лав Збройних сил України. Підготовку проходив у Делятині та в Кам'янці-Бузькій. Відтак був направлений на оборону Бахмута. Служив водієм другого кулеметного відділення кулеметного взводу третьої стрілецької роти військової частини А-4809.
За словами побратимів, був відданим бійцем, надійним другом, щирим патріотом і просто доброю людиною.
Загинув у бою з окупантами поблизу Бахмута 16 травня 2023 року. Йому був лише 51 рік. Свій останній спочинок воїн знайшов 21 травня 2023 року на кладовищі рідного села Грабівка.
