Резиденція Насалика

Подарунок напередодні відпустки міського голови зробили йому затяті опоненти: депутати міської ради у середу проголосували за те, щоб приміщенню старого військкомату, що на вул. Бандери, 25, надати статус резиденції міського голови. Те, про що тільки мріяли попередники Ігоря Насалика, стало реальністю.
Переглядів: 745

Як відомо, після обрання двічі депутата Верховної Ради Ігоря Насалика міським головою Калуша він висловив бажання жити у більш ніж скромному службовому помешканні: однокімнатній квартирі на останньому поверсі на вул. Коновальця, 7. Такий вибір пояснив просто: буду по черзі жити у найгірших мікрорайонах міста, щоб наводити там лад. Очевидно, що ладу ще на вул. Коновальця поки що немає, оскільки за більш ніж два роки міський голова так і не змінив адреси службової квартири.
У середу депутати міської ради розглянули на своєму засіданні цікаве питання: про резиденцію міського голови. Як з’ясувалося, згідно зі Статутом територіальної громади нашого міста „під час виконання службових обов’язків міському голові надається резиденція, яка є об’єктом виключної комунальної власності територіальної громади”. І хоча Статут був затверджений 2000 року, ніхто з міських голів — ні Роман Сушко, ні Степан Різник — не піднімали питання про резиденцію. Можливо, тому, що володіли власним житлом достатньої для проживання площі. Ігор же Насалик, як відомо, має у Калуші службове житло площею 29 кв. метрів. Проте і статки нинішнього голови і його попередників не йдуть у жодні порівняння.
Розгляд такого незвичного питання, за словами самого міського голови, зумовлений тільки необхідністю приведення Статуту у відповідність. Нібито існує припис з „верхів” про таке виконання.
Депутати, як з’ясувалося, можуть не тільки постійно дискутувати з міським головою, а йти йому на повну і незаперечну зустріч. Вони цього разу були одностайні: міському голові не пасує мати за резиденцію однокімнатну квартиру. Приміром, депутат Михайло Яремчук (БЮТ) нагадав Ігореві Насалику, що колишній міський голова Роман Сушко був готовий продати місту своє помешкання на вул. Ковжуна за 120 тис. у. о., проте місто відмовилося. А депутат Володимир Іваницький (фракція „Наша Україна”) був оригінальним і запропонував тимчасово закріпити за резиденцією міського голови його чималеньке помешкання в елітному районі під Києвом — Кончі-Заспі.
Його колега по фракції Любов Вовк теж пожартувала: якщо депутати зроблять однокімнатну квартиру резиденцією міського голови, то позбавлять калушан традиційного четвертого тосту — „Щоб ми так жили, як наш мер”.
Всіх виручив депутат Володимир Сорохтей („Наша Україна”), директор КП „ЖЕО №1”: якнайбільше для резиденції підійшло би приміщення колишнього старого військкомату. Так і вирішили.
Калуш, здається, став першим містом України у такому революційному починанні. От тепер тільки міському голові  і депутатам міської ради вкупі доведеться ретельно пошукати грошей у кишенях платників податків Калуша. Адже реконструкція приміщення обійдеться у кругленьку суму, а грошей у бюджеті катма. За словами самого міського голови Ігоря Насалика, у бюджеті розвитку — 414 грн.
Досі резиденції у сучасній Україні мали тільки президенти та священнослужителі — єпископи і митрополити. Тепер матиме і Насалик.

Коментар Степана Різника, міського голови Калуша у 1998-2002 роках:
— Коли був міським головою, то калуські делегації часто були за кордоном, ми мали міста-побратими навіть у США (м. Літл-Рок). Саме за кордоном існує практика, коли міська влада приймає гостей та делегації у спеціально відведених для цього місцях — резиденціях. Тому ми вирішили запозичити цей досвід і внести таку пропозицію у Статут територіальної громади м. Калуша. Пропозиція була затверджена. Хочу зазначити, що резиденція міського голови (мера) за кордоном не є місцем його проживання.
Ще тоді колишній міський голова Роман Сушко пропонував місту купити у нього помешкання під резиденцію. Але ми тоді відмовилися.