Це не просто повернення — це приклад незламності, сили духу та віри. Долинська громада пишається своїм Героєм, — зазначив міський голова Іван Дирів.
"Вітаємо вдома, Олександре. І хай кожен, хто чекає рідних людей, дочекається… Віримо в це", — йдеться в повідомленні.
Переглянути цей допис в Instagram
Як повідомляли "Вікна", 19 березня 2025 року троє жителів Долинщини повернулись із полону.
Загалом зі 175 звільнених із полону українців — 10 прикарпатців. Троє з них — із Долинщини Калуського району. Усі вони вважались такими, що зникли безвісти: Олександр Медвідь — із літа 2022 року, Роман Хомин — з осені 2024 року, а Володимир Федорич — з грудня.
Олександр Медвідь, 1978 року народження, — професійний військовий, нагороджений орденом Богдана Хмельницького. Чоловік вважався таким, що зник безвісти на Херсонщині влітку 2022 року. Його матір Ольга розповідала "Вікнам", що чоловік впізнав сина на одному із відео, а їй не вірилось, що це її син: худий, лисий, сивий.
«Він подзвонив мені о третій дня зі словами: «Мамуля, я в Україні». Потім хотів поговорити з молодшим братом Юрієм, але його не було вдома, а далі — з татом. Пізніше передзвонив ввечері. Тяжко йому було в полоні, пережив Оленівку, Горлівку, Торез, а далі — російське СІЗО, де було найважче».
За словами пані Ольги, її 47-річний син схуд на 40 кілограмів, у нього повипадали зуби, деякі вибили. До полону він важив 110 кілограмів при метрі 84 сантиметри зросту. Зараз Олександр на карантині, і батьки та брат планують через тиждень до нього навідатись.
«Мій син закінчив Київську академію внутрішніх справ. Йому неодноразово, адже воює з 2015 року, пропонували бути юристом у штабі, але він на це не погоджувався. Служив у 128 окремій гірсько-штурмовій бригаді старшим солдатом. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького. Розповідав, як в час АТО стояв у Маріуполі за 500 метрів від москалів та як поруч снайпер вбив 18-річного побратима».
За словами Ольги Медвідь, востаннє сина бачила у грудні 2021 — він уже тоді просив батьків виїжджати, бо буде війна. Потім його відправили на Львівщину на навчання. А коли у 2022 році з ним не було два місяці зв’язку спершу прийшло сповіщення про смерть, а на другий день — що зник безвісти.
«Я вірила одразу, що він не загинув. У нас з ним дуже хороший емоційний зв'язок. 3 жовтня 2022 ми отримали інформацію, що син в Оленівці, після теракту його перевели у Горлівку. Жодного разу йому не дозволили зателефонувати додому, але мені вдалось через волонтерів відправити йому три листи, решту — повертались. Пізніше передала посилку з солодощами, засобами гігієни, сигарети. Навіть думала через Туреччину їхати в росію, та держоргани мене попередили, що це дорога в один кінець».
За словами співрозмовниці, її сина чотири рази подавали на обмін різні урядові інстанції, а у січні 2025 року його зняли з автобуса перед самим від’їздом. Жінка дуже хотіла спекти йому пляцок та наготувати смаколиків, але у звільнених з полону була дієта. А ще, звісно, обняти та поцілувати, адже скучила неймовірно. І вірить, що після пережитого він зможе повернутись до своєї улюбленої юридичної справи.
