Цю інформацію «Вікнам» надала Надія Пукіш, художня керівниця народного аматорського драматичного колективу села Боднарів Калуської громади, що на Івано-Франківщині.
Понад два місяці 20 боднарівчан-аматорів готували виставу про свого односельчанина Михайла Дяченка на псевдо Марко Боєслав. Цього разу віковий діапазон аматорів сцени — від 15 до 59 років. Серед семи дівчат акторського складу (чоловіків було тринадцять. — Авт.) для двох це був сценічний дебют. Читачками стали: Вікторія Жураківська та Любов Петрина, розповіла художня керівниця народного аматорського драматичного колективу Надія Пукіш (вона також виконувала таку ж роль. — Авт.).
«Весь зал був заповнений глядачами, котрі у тишині уважно слухали те, що відбувалося на сцені. Актори цього разу з’являлися з залу та різних виходів, що також додавало непередбачуваності наступним діям. Кульмінацією стали хлопці та дівчата, що були в криївці. Вони насправді не здались, боролись за Україну до останнього, адже різні версії розвитку тодішніх подій існували. Це паралель нашим теперішнім захисникам, котрі перебувають в окопі. Історія повертається, як у 50 роках минулого століття».
Вистава тривала одну годину 20 хвилин. Але, за відгуками глядачів, час «злетів» дуже швидко.
«Багато людей завдяки виставі, як самі говорили, — дізналися історію боднарівського поета, борця, ідеолога ОУН Михайла Дяченка. Я дякую рідним акторам: за творчу майстерність, перевтілення та наполегливість попри особисті повсякденні клопоти. Разом, як показує досвід, — нам все під силу. Зараз ми візьмемо творчу відпустку, а вже восени думатимемо над новими постановками. Мені особисто хочеться розкрити своїх аматорів у інших амплуа. Наприклад, якийсь мистецький вечір гумору. Та й глядачів трохи розрядити. Хоч маємо ще й інші історичні постаті у Боднарові з того періоду, зокрема Олекса Луцький (організатор УПА-Захід. — Авт.)».
Творчий колектив Боднарова висловлює щиру подяку меценатам, котрі зробили можливим їхній виступ. Зокрема, тужилянину Ігорю Конику — за тканину на костюми. З них боднарівська швея Марія Жураківська пошила сорочки та сукні. За оренду світла заплатив Василь Луцький — учасник колективу, навіть попри те, що цього разу не виступав. Музичний супровід здійснив голинянин Микола Кінащук (працює вчителем музики у місцевому ліцеї. — Авт.), а слайди на відеопрезентацію (до біографії Дяченка — Авт.) — Світлана Сокульська, завідувачка Голинської бібліотеки-філії. За хореографічні постановки вкотре відповідала Марина Зелінська, жінка проживає у Боднарівському прихистку. За постійну підтримку вдячні управлінню культури, національностей та релігії Калуської міської ради.
У своєму виступі отець Святослав Богачевський зазначив, що ця постановка дала можливість побачити, що Герої не вмирають. Подякував тим, хто сьогодні стоїть на правді духовності та культури. Та пригадав свою родинну історію:
«Минуло навіть не 100 років, але ми бачимо, що москальська орда не заспокоюється. Сьогодні, у час війни, ми дивимось на цих молодих людей і згадуємо тих, хто сидять у бункерах окопів, бункерах полону, згадуємо воїнів «Азовсталі». Пригадується, як передавали листи, адже ніхто не знав, де уже зайшли ворожі війська. Моя прабабуся Кароліна з села Гута (звідти всіх людей вивезли у Сибір. — Авт.) повстанцям, що приходили до неї, передавала їжу в бункери. Її здали сусіди більшовикам. Ті звинувачували у допомозі бандерам. На це вона відповіла: «Якщо б прийшов твій син, брат, сусід — ти не поміг?». Її не розстріляли — відпустили».
У підсумку староста села Олег Дрогомирецький п’ятьом небайдужим, що долучились до втілення вистави, вручив подяки від Боднарівського старостинського округу. Серед них меценати, швея та втілювачка сценарію на сцені Надія Пукіш. Глядачі у свою чергу задонатили 17 тисяч гривень, які передали місцевому благодійному фонду «Дружня рука допомоги».
Як раніше писали «Вікна», три роки тому у селі Боднарів Калуської громади на Івано-Франківщині зародився аматорський драматичний колектив, що об’єднав понад 20 місцевих акторів. Тепер він має звання народного.
Довідка. Михайло Дяченко (псевдо «Гомін», «Марко Боєслав») народився 25 березня 1910 року в селі Боднарові Станиславівського повіту. Український військовий та політичний діяч, член Української Головної Визвольної Ради (УГВР), референт пропаганди Карпатського краю, чоловий поет УПА, ідеолог, публіцист та пропагандист українського збройного підпілля ОУН-УПА. Редактор підпільного часопису «Чорний ліс» (1947—1950). Лицар Срібного Хреста Заслуги (1948).
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
