«Вікна» також були присутні на такій важливій події.
На Алеї віри та надії ще перед 18:00, не зважаючи на дощову погоду, зібрались сотні людей, щоб зустріти, привітати та подякувати своєму захиснику, який повернувся з російського полону — Ярославу Гелему. Хоча його фото не було розміщено серед інших облич зниклих безвісти та полонених військовослужбовців громади, проте через символічність вибрали саме це місце.
Після виконання гімну міський голова Калуша Андрій Найда привітав захисника та його рідних. Мама Ярослава — Галина подякувала усім присутнім за підтримку впродовж цих 25 місяців очікування та за теплу зустріч.
«Зустріч громади сколихнула мої емоції. Було важко і болісно побачити родичів, які чекають з полону або досі не знають долі своїх рідних. Я бажаю кожному з них пережити цю саму радість, що переживає наша родина та громада. Я була впевнена завжди, що син повернеться. Кожної миті впродовж цього часу чекала, а коли поїхала на обмін — відчувала всередині, що побачу», — ділиться мама.
Від рідних зниклих безвісти та полонених захисників Христина Грималюк вручила букет калини, а Ярослав Гелем зірвав шеврон зі своїм ім’ям зі спеціальної конструкції.
Героя привітав та запросив у ветеранську спільноту головний спеціаліст сектору роботи з ветеранами Микола Білоус. А згодом Ярослав тривалий час отримував квіти, обійми та вітання від присутніх жителів громади.
«Почуваю себе добре, відновлююсь потрохи. Планувати часу мав дуже багато і тепер залишилося це реалізувати. Але поки не виконаю, доти не буду ділитися (сміється. — Авт.). Найчастіше в полоні думав про повернення додому. І це, а також відчуття, що про мене не забувають, давало сили триматися. Про обмін здогадки були за кілька секунд до того, як мене забрали з камери. Сьогодні багато підходило та обнімало незнайомих людей. З моменту обміну це приємно та непередбачувано, як люди зустрічають та чекають, тих хто повертається з полону», — зазначив у коментарі Ярослав.
Нагадаємо, майже місяць тому мама Ярослава Гелема Галина розповідала про віщий сон та першу зустріч із сином. Він був у полоні понад два роки — 25 місяців.
«Як почалась повномасштабна війна, Ярослав 26 лютого 2022 року пішов у військкомат. Він до того не служив і не мав військової кафедри. На той час батальйон ТрО уже був укомплектований і сина взяли в роту охорони при Калуському військкоматі. У лютому 2023 року перевели у 419 стрілецький батальйон, у складі якого відправився у Костянтинівку. З травня 2023 року з частиною був під Часовим Яром», — розповідала «Вікнам» 26 серпня Галина Гелем.
15 липня 2023 року мама отримала сповіщення, що Ярослав зник безвісти, а кілька днів до того на відео з російських пабліків, побачила його серед полонених, але офіційне підтвердження від Червоного Хреста Росії отримала 7 вересня. За понад два роки мама відправила сину вісім листів, з яких він отримав три. Жінка тільки почала одержувала звісти від інших військових, що були з ним, з весни 2025 року. Зокрема, дізналась, що у березні 2024 Ярослав був у Суходільській колонії на Луганщині. У кінці року його перевели у тюрму міста Маріїнськ Кемеровської області РФ. 6 серпня Галині Гелем наснився сон і вона вирішила їхати на наступний обмін. Сон виявився віщим. Ярослав був серед чотирьох прикарпатців, котрих повернули додому.
Як раніше писали «Вікна», 22-річного калушанина Андрія Біника зустрічали земляки 15 липня. Тоді воїн зривав свій портрет на Алеї віри та надії. Хлопець потрапив у полон 10 лютого 2025 року, а 9 червня його обміняли. Сьогодні, 24 вересня, Андрію Бінику виповнюється 23 роки.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Кароліна МАЗУР, операторка-монтажерка
