«Вікна» напередодні побували на репетиції, що дало змогу не тільки побачити, що відбуватиметься цього тижня на сцені, але й поспілкуватись з виконавцями пам’ятної та благодійної вистави.
Перед репетицією у костюмерній гамірно, адже кожен вибирає свій реквізит та сценічний одяг. Саме за зовнішній вигляд у цій виставі відповідає 16-річний Марк Романів. Хлопець вчиться на модельєра у Львові й вже вдруге працює над постановками театру «Силентіум».
«Раніше я шив костюми на грецьку виставу «Дім Астеріона». Я з дитинства любив робити одяг. Спершу — на іграшки, пізніше в театрі спробував втілити перший костюм. Також побував і у ролі актора. Кожен з елементів вбрання по-своєму складне. Найлегше — шити балахони, накидки, а найважче — спідницю чи сукню», — каже художник по костюмах.
За словами Марка, коли приносять речі із секонд-хенду, то їх перероблює, підшиває, додає деталі. Щодо вбрання для нової постановки, то відштовхувався від опису автора казки-феєрії, але дещо додавав своє.
«Найдовше робив костюм для героя «Душа світла». Спідниця з 12 клинів складалася. Вона дуже широка, близько 200 стрічок різних розмірів довелося пришивати. На це пішов тиждень, але я від нього найбільше в захваті. Це було саме моє бачення на золотому платті додати стрічки, як промені сонця. Я не втомлююсь, навпаки — отримую задоволення від майбутньої професії. Колеги-актори, побачивши костюми, були захоплені та шоковані водночас», — каже майбутній модельєр.
14-річний Олександр Підсаднюк — актор театру «Силентіум» не повний місяць, хоча грає у театрі Калуського ліцею №5 уже вісім років.
«Я виконуватиму на сцені чотири ролі. Найбільше мені подобається «Диванне військо», бо це як домашній експерт, але з воєн. Найкращий костюм для мене для ролі «Дитя-майбуття» — синій балахон, біла маска і зверху каптур. Нюанси були з «Духом Різдва», бо це масивна коробка на голові й трохи важко тримати рівновагу. Цією роллю хочеться додати атмосфери та радості під час війни, бо емоційний добробут дуже важливий. «Деревом» покажу, що інколи маленькі дрібнички можуть дати нове життя. Тут дерева захищаються від людей. «Диванним військом» прагну показати, як збоку виглядає багато людей, які не хочуть нічого робити. Це свого роду засудження лінивства, деградації тощо», — розповідає юний актор.
Сашко переконує, що отримує задоволення від гри в театрі, адже з малих років мріяв стати актором.
«Мені подобається фраза: «Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра», бо саме через театр ми розуміємо такі речі, які не можемо осягнути самостійно», — зазначає актор «Силентіуму».
Керівник народного молодіжного театру Дмитро Карачун пояснює, чому через 24 роки повернувся до постановки феєрії за п’єсою Моріса Метерлінка «За синім птахом».
«У 2001 році я працював викладачем фахових дисциплін у Калуському коледжі культури та паралельно мав пів ставки у палац культури «Юність». Тоді ми з моїм другом Андрієм Приставським, який був продюсером, зробили цю постановку. Вона стала своєрідним концертним театралізованим шоу на сцені за участі танцювального колективу та циркової студії. Мій друг загинув на захисті України і саме йому присвячена постановка. Тоді ми вдвох фантазували, а цього разу — я за себе та того хлопця», — пояснює режисер.
Твір Моріса Метерлінка — це світова класика про добро, щастя, кохання, взаємини. За словами Дмитра Карачуна, люди постійно шукають щастя за трьома морями, горами, лісами, а воно поруч: у місті, селі, на вулиці, у домівці — тільки треба вміти побачити.
«У сучасному варіанті більше танців, яскравих костюмів, декорацій, реквізитів, масок. Присутня пантоміма, мімічна драма. Наживо — перша й остання сцени, решта — запис музики, голосів. Ще я дописав кілька віршів, що коментують дію і дають філософський зміст тому, що відбувається на сцені. У восьми епізодах залучено 19 акторів, 17 з яких мають по три-чотири ролі. Все помістилось у годину п’ять хвилин. Якби робили за Метерлінком, то потрібно, щоб глядач витратив на виставу три з половиною години. Тоді було б 6 дій з трьома антрактами й 80 основних персонажів. Принагідно висловлюю подяку за допомогу управлінню культури, національностей та релігій Калуської міської ради», — констатує Дмитро Карачун.
«За синім птахом» — казка-феєрія шкільної програми, але і дорослі знайдуть тут свої глибокі сенси. Учні навчальних закладів Калуської громади зможуть переглянути виставу 18-19 грудня о 13.00 у палаці культури «Юність». У п’ятницю прийдуть і родичі Андрія Приставського, представники Ради ветеранів, сім’ї загиблих, місцева влада, щоб згадати загиблого захисника. А у суботу-неділю, 20-21 грудня, всі охочі зможуть глянути на витвір молодого театру о 15:00.
«У моєму житті синя пташка з’явилась у другому класі, коли побачив перший американський фільм, від якого був у захваті. Потім слухав вінілову платівку, кілька разів радіопостановки чув. Коли навчався у коледжі культури, то сам прочитав п’єсу. Тут присутній символізм, глибокі філософські поняття. Хочеться, щоб люди задумались, як ми живемо, для чого і де це щастя», — каже режисер-постановник.
Cпеціально для вистави режисер та актори створили 20 масок та дрібну бутафорію.
«Для цього потрібно було газети, клей та терпіння, а ще включити фантазію. Потім ми використовуватимемо маски на інтерактивних виставах або в іграх з дітьми, наприклад, як поїдемо у сиротинець», — розповідає Дмитро Карачун.
Маска мінімальної складності займала до трьох днів часу, а складніша — навіть до 10. Попередньо, за словами Дмитра Карачуна, 23 маски робили на виставу «Пінокіо» у 2019 році.
«За синім птахом», як і попередні постановки молодіжного театру «Силентіум», матиме благодійну мету. Усі зібрані гроші (режисер радився із сестрою Андрія Приставського Оксаною. — Авт.) спрямують на допомогу 5 батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ імені полковника Дмитра Вітовського.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Кароліна МАЗУР, операторка-монтажерка
