Про це «Вікнам» розповіла голинська волонтерка Іванна Коцан.
За її словами, Микола Урус з Кадобної привіз з ГО «Чисті серця Калуш» парафін для Михайла Матрофайла, який уже чотири роки заливає окопні свічки на ЗСУ.
«Коли Міша приїхав його забирати, то я пожартувала, що можна щось придумати до Дня Валентина і гроші з продажу спрямувати на потреби військових. Він замовив форми через Інтернет і через якийсь час привіз до мене кілька зразків. Ми почали продумувати, що далі. Дзвонила до власників магазинів в Калуші та Голині. Моя невістка Христина замовила коробочки. Племінниця Вероніка купила плівку та стрічки для бантиків. Два дні пакували їх, клеїли цінники. Спочатку була 261 свічка. Сьогодні, 5 лютого, Михайло ще довіз нову партію, яку маємо розповсюдити тим, хто зв’язувався з нами через соціальні мережі».
Загалом Михайло Матрофайло виготовив 311 свічок. Цінова політика чотирьох різновидів — від 70 і до 140 гривень. Придбати і таким чином зробити свій донат можна в одному з магазинів Калуша та у трьох, включно з квітковим, — у Голині.
«Ми хочемо ще докупити форми, бо, наприклад, серце із руками найбільше розбирають. Багато людей нам писали у приватні повідомлення, щоб зробити своє замовлення. Були такі, що кидали 500 гривень, а брали одну чи дві свічки. На майбутнє думаємо на День матері та 8 березня щось подібне зробити, адже люди виснажились просто донатити, хоча я свої всі збори закриваю, навіть за 4 дні назбирали на автомобіль для Миколи Любезного. Нещодавно на 10 тисяч гривень замовила тисячу грілок для воїнів. Оплатила у місцевому магазині каву або ж відправляю туди рідних захисників, щоб взяли смаколиків для своїх передач».
Іванна Коцан переконує, що в єдності сила. Її у нових ідеях завжди підтримує невістка, Михайло Матрофайло також при потребі допомагає.
«Коли його дружина була вагітна, то при цьому крутила картон в баночки і він заливав великі партії окопних свічок, що ми не встигали парафін замовляти. Я вдячна людям, котрі мене підтримують та довіряють, адже завдяки їм ми разом допомагаємо нашим героям фронту. А якщо б не моя сім’я та мої сестри, то також багато спроб допомоги так і залишились би нереалізованими планами», — підсумовує Іванна Коцан.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
