Олег Івахнюк втратив на війні п'ятьох друзів і нині допомагає побратимам амуніцією Калушанин переніс понад 30 операцій після складного поранення у 2014 році біля Попасної Луганської області і досі мріє стати на ноги. Поки що пересувається на візку та на милицях. Повернувся у рідне місто, адже не міг залишатися за кордоном у той час, як на батьківщині розпочалася широкомасштабна війна.
У коментарі «Вікнам» Олег Івахнюк зазначив, що хотів бути корисним і допомагати Україні у такий важкий час. Спочатку хотів навчати військової справи, проте багато хто казав ветерану АТО, що той вже «списаний» воїн. Проте одного дня зустрівся з товаришем Мар'яном Чирем і вирішили разом передавати гуманітарну допомогу, яку запропонували волонтери з Чикаго. За одну поїздку об’їжджають кілька точок. В Ірпінь та інші міста везуть продукти харчування, засоби гігієни, одяг. На передову доставляють те, що потрібно бійцям.
Побратим Олега Івахнюка у соцмережі звернувся до Головнокомандувача Збройних Сил України присвоїти калушанину звання Героя України.
"Хочу присвятити цей пост Великій Людині з великої літери. Це мій побратим по зброї Олег Івахнюк. Я пишаюсь тобою, твоєю силою духу, відданістю нашій державі та українському народу!Ви хоч би знали на скільки він сильна людина та патріот своєї країни!Він має позивний "Дніпро", позивний в нього з'явився під час активної участі в Революції Гідності (2013-2014р). Запитайте в нього, яким чином йому присвоїли цей позивний, трішки будете в шоці. І зрозумієте що Олег себе зовсім не береже. А іноді треба братику, бо в тебе інстинкт самозбереження зовсім вимикається. Навесні 2014р "Дніпро" записався в лави Добровольчого батальйону Донбас в с. Нові Петрівці. Звідти ж і поїхали ми на фронт — Донецької та Луганської області зупинити "Русскую весну". Звільняючи місто за містом, Олег отримав поранення при першому штурмі м. Попасна. Калібром 5,45 та рекошет 12,7 калібр, як зараз пам'ятаю весь той кошмар."Дніпро" з 2014 до повномасштабного вторгнення РФ пережив понад 35 операцій, залишаючись до сих пір на інвалідному візку. Останні роки він був на операціях та лікуванні в США. При вторгненні РФ 24.02.2022 року, він не роздумуючи довго, швидко прилітає в Україну, організовує логістику волонтерства з американськими та українськими волонтерами друзями. Хапає свого друга з дитинства Мар'яна, в якості особистого водія. І починає розвозити по всім, реально по всім фронтам нашої країни, по теперишній час. Починаючи від підгузників діткам, які є біженцями з окупованих міст і закінчуючи тепловізорами, бронежилетами, касками, квадрокоптерами. Він ЗАРАЗ навіть на сході на фронті ганяє. По амуніції і спорядженню, яке є в мене — це все його заслуга. Дякую, брате! Разом і до кінця"Вважаю, що Олег заслуговує на НАЙВИЩУ НАГОРОДУ УКРАЇНИ! Валерій Залужний, Анатолій Штефан, надіюсь ви приймете це до уваги. Нагорода повинна знайти свого Героя!
Він звісно скаже, що найвища нагорода для нього це ПЕРЕМОГА. Я скажу, КРАЇНА ПОВИННА ЗНАТИ СВОЇХ ГЕРОЇВ!"
Про історію ветерана — у публікації "Ветеран Олег Івахнюк повернувся з Чикаго, щоб стати волонтером".
"Хто мене бачить у колясці, думають: так і лишився. Але хто мене близько знає, той знає, що я можу, що я не можу. Зі мною проблем нема — я все роблю сам. Мені легше — я живу. Тому я і їжджу. Бо якби я сидів вдома і тільки дивився телевізор, як мої хлопці там помирають... Моїх п'ять друзів вже нема... Дай Бог мені встати: я не буду їздити, волонтерити — я буду там", — запевнив Олег Івахнюк.
