17-річний Данило розповів, як до його рідної Попасної прийшла війна.
"24 лютого я і мої батьки не бачили змісту виїжджати в якесь інше місто — ми вирішили залишитися в Попасній. Думали, що війна триватиме два-три тижні і Україна зможе відбитись від загарбників. Але з часом, коли постріли почали ставати ближче і частіше, ми зрозуміли, що це займе набагато більше часу, ніж ми це уявляли", — згадує Данило.
У ніч з 2 на 3 березня родина прокинулась від гучних пострілів і пішла у підвал, оскільки жила у приватному будинку. Там було холодно і сиро. Батько в той час пішов на роботу, хоча мама просила не йти.
"Попасна виглядала, як із фільму "Апокаліпсис", — 17-річний Ілля розповів калушанам про війну
"Чотири дні я жив у підвалі. Це було складно. Я не знав чим себе зайняти. Я просто спав, і мені здавалось, що це вже скоро закінчиться, але це не закінчувалось, скільки б раз я про це не думав. Десь через 4 дні, після початку масштабних обстрілів Попасної, приїхали моя бабуся з дідусем і сказали, що треба виїжджати", — розповідає житель Попасної.
Батько Данила не хотів виїжджати, адже треба було залишати все те, що він в цьому житті здобув. Тому він сказав, що залишається, а сину з дружиною потрібно виїхати в Бахмут до його сестри.
15-річна Катерина з Попасної в Калуші розповіла, як втікала від війни
"Через тиждень на наше подвір’я прилетів снаряд, після чого мій батько вирішив, що вже немає сенсу залишатися: якщо вже воно прилітає так близько, то є ймовірність, що наступного разу може прилетіти у наш підвал. Він зібрав найнеобхідніші речі й приїхав до нас в Бахмут", — пригадує хлопець.
На той час у Бахмуті все продовжувалось. Як і на початку війни, було чутно вибухи десь за містом, але з 2014 року місцеві вже до цього звикли.
15-річний Ілля з Попасної в Калуші розповів, як залишився без домівки
"Через 2-3 тижні й в Бахмуті стало "гаряче". За 100 метрів від мого житла почали прилітати обстріли. Я злякався і не знав, що робити, бо це було дуже близько і несподівано. Якби я вийшов раніше, я міг загинути чи отримати поранення. Моя мама тоді ж вирішила переїжджати, бо якщо ми залишимося, то буде, як в Попасній. Ми виїхали в місто Дніпро до мого брата, який там навчається. На цей час живемо з ним в гуртожитку всі четверо у маленькій кімнатці", — розповідає Данило.
Попаснянець надіється, що ця страшна війна скоро закінчиться і родина зможе приїхати в Попасну, щоб хоча б просто побачити місто.
