Михайло Гелетій (10.11.1989 — 16.10.2023) служив стрільцем-санітаром єгерського відділення єгерського батальйону однієї із військових частин. Загинув від мінно-вибухової травми у бою на Луганщині, повідомляє Калуська міська рада.
«Мій брат загинув у запеклому бою на Луганщині. Настільки запеклому, що побратими навіть не могли підійти до нього, щоб забрати у безпечне місце і надати першу допомогу. І тільки після бою стало зрозуміло, що його немає серед живих. А йому було всього лиш 33, — пригадала сестра героя Михайла Гелетія Наталія Пастернак. — Він міряв, любив, планував життя, як і всі. У 2022 році я подарувала на день народження записник і назвала його книгою бажань. Попросила брата записувати свої мрії й бажання, бо десь прочитала, що таким чином вони здійснюються. Коли мама перебирала речі брата і знайшла записник, там були бажання назбирати гроші мамі на операцію і відвезти її у Латвію, звідки вона родом. Писав, що хоче бачити маму завжди усміхненою і щасливою. З такою чуйністю і ніжністю містилася в одній людині мужність і відвага. Бо не маючи військового досвіду, він пішов воювати. Я пишаюся своїм братом».
Тарас Урбанович (19.05.1993 — 10.08.2024) служив оператором відділення безпілотних авіаційних комплексів штурмової роти окремої штурмової бригади. Загинув у результаті ворожого артилерійського обстрілу на Донеччині.
«Тарас був люблячим, чуйним, добрим сином, внуком, братом, племінником, а для мене — похресником. Я ніколи б не подумала, що ця роль для мене буде такою трагічною, — поділилася хресна мати Героя Тараса Урбановича. — За декілька днів, 19 травня, мала б бути приємна подія — його день народження. Це зовсім недавно він ходив у школу: веселився, сміявся, іноді й пустував, як це роблять діти. Але був щирим, добрим, компанійським хлопцем. Якось, після поранення приїхавши у Калуш, прийшов до мене на роботу і багато розповідав про плани на майбутнє, про здоров’я батьків. Про побратимів, яких дуже любив і хвилювався за них більше, ніж за себе. Скільки пам’яті про Тараса тримають ці стіни! Меморіальні дошки, які сьогодні відкриваємо, — не просто символи, а мовчазні голоси, які промовляють до нас: «Цінуйте те, що маєте! Пам’ятайте про тих, хто боровся за вас і продовжуйте шлях, яких вони почали».
Першого жовтня 2024 року на фасаді ліцею відкрили інтерактивні меморіальні дошки у пам'ять про полеглих у російсько-українській війні Героїв Василя Гретчина, Володимира Вовка, Андрія Кавінського.
Також у жовтні 2024 року у Калуському ліцеї №10 відкрили меморіальні дошки чотирьом полеглим Героям: Олександру Вітковському, Дмитру Матковському, Максиму Хомичу і Тарасу Білогану.
У жовтні 2023 року в ліцеї вшанували загиблих бійців 79 батальйону Романа Стехновича і Костянтина Литвинчука. Меморіальні дошки загиблим Героям встановили поряд із цифровим пам’ятником назавжди 27-річному Роману Мердуху.
Меморіальну дошку загиблому Герою-випускнику Дмитрові Рагузову відкрили у день його народження.
