Про це «Вікнам» розповів старший брат церкви Парафії Покрови Пресвятої Богородиці Іван Мазурик.
У понеділок, 3 листопада, на Меморіалі слави у Голині він встановив фотографію Миколи Луцана, котрий загинув 8 жовтня на Запорізькому напрямку (боєць проживав у Новиці, але був уродженцем села. — Авт.). Тоді й подумав про тих захисників-односельців, доля котрих досі невідома.
«У нас перший зниклий безвісти ще у 2022 році — молодий хлопець. Кожний останній четвер місяця ми відправляємо панахиду за загиблими воїнами-голинянами, а могли б паралельно молитися і за тих, кого чекають. Звісно, щодня під час служби Божої згадують їхні імена, але хотілось, щоб в окремий спосіб читали: чоловіків, батьків, синів, братів та молилися, щоб Бог допоміг їм вийти з того пекла. Можливо, хтось у полоні, і молитва пришвидшила б втішну звістку для родичів. Навіть якщо виявиться найстрашніше і підтвердиться загибель, щоб була змога додому повернути тіла і гідно поховати», — пояснює співрозмовник.
За словами Івана Мазурика, хочуть зробити кований стенд, де розмістять фотографії захисників. Поки що шукають майстрів. Іван Боднар з Кадобної Брошнів-Осадської громади, що виготовляв конструкції у вигляді хреста ЗСУ для Меморіалу слави, зараз не на місці. Можливо, залучать фахівців, які робили для меморіалу підставки під свічки та квіти. Макет обговорять із рідними військових, які офіційно вважаються зниклими безвісти.
«Щодо місця розташування світлин воїнів, яких чекаємо вдома, то хотіли розмістити їх поруч Меморіалу. Там вистачає площі, головне — правильно все обдумати, щоб була гармонія. Уже маємо перший внесок на реалізацію цієї ідеї — 3000 гривень від Ігоря Мироновича, за що ми йому щиро вдячні. Прагнемо, щоб жоден виходець із Голиня, котрий зараз стоїть на захисті нашої країни, не був забутий: ні в молитвах, ні у фінансовій чи технічній допомозі, ні у спогадах. Для нас вони всі герої: хтось воює, хтось уже віддав своє життя за Україну, інші — у полоні чи поки що вважаються зниклими безвісти», — зазначив Іван Мазурик.
Також старший брат місцевого храму акцентує, що подбали про освітлення меморіалу. Залишається тільки прикріпити дзвін, бо уже рік він прив’язаний стяжками. Зараз його використовують тільки раз в місяць на «Дзвоні пам’яті», адже щоденно хвилина мовчання лунає із системи оповіщення. Щоправда, проблема в тому, що чути її та Гімн України тільки у центрі села.
«Я пропонував поставити з різних боків адмінбудівлі гучномовці, а ще краще було б — в різних частинах села. Трапляється, що люди в клопотах не зосереджуються на часі, а коли уже чують дзвін чи бачать чийсь приклад, тоді й собі зупиняються, виходять з машин тощо. Інколи бракує того, хто дасть поштовх», — ділиться Іван Мазурик.
Нагадаємо, 31 жовтня 2025 року минув рік, відколи у Голині в останній четвер місяця відправляють панахиду за загиблими захисниками. Розпочинали у 2024 році зі згадки про 16 Героїв, які пов’язані із селом, а станом на осінь 2025 року їх уже 22.
Як відомо, 5 жовтня 2025 року у сусідньому селі Пійло відкрили Алею віри та надії, де розмістили 11 портретів жителів округу, котрих чекають вдома.
У Калуші на бульварі Незалежності таку Алею відкрили наприкінці травня 2025 року. На ній планували встановити портрети 84 військових, доля котрих невідома. У перспективі планують розмістити портрети воїнів із сусідніх громад.
За цей час двоє захисників, котрих звільнили із полону — Андрій Біник та Ярослав Гелем — зняли із неї свої портрети та іменний шеврон.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
